Connect with us

Коррупция

Влада все робить не так: українські популісти ведуть економіку до прірви

«Прості українці» їм у цьому активно допомагають.

Російська агресія набула затяжного характеру. Ілюзії, що буквально завтра ми запустимо власний план Маршалла, а поки українській державі та громадянам вдасться вести business as usual — повністю розсіялися. За перемогу доведеться заплатити не лише життям та здоров’ям, а й доходами та заощадженнями, пише Укррудпром.

У 1940 році через півроку після старту Другої світової війни великий економіст Джон Мейнард Кейнс опублікував брошуру How To Pay For The War, в якій запропонував макроекономічну стратегію того, як його рідна Великобританія з населенням приблизно 40 млн людей повинна вести тривалу війну проти Німеччини, країни. з населенням 80 млн. На час видання книжки ні Сполучені Штати, ні Радянський Союз ще не вступили у війну ні з Німеччиною, ні з Японією.

Кейнс наполягав, що ключем до ефективного ведення війни проти Німеччини за таких умов має стати мобілізація всіх її ресурсів. Дві головні ідеї How To Pay For The War: необхідно досягти повної зайнятості населення і радикально підвищити податки для багатих плюс максимально задіяти їх заощадження для фінансування внутрішнього боргу, оскільки з бідних нема чого взяти. Отже, вищі класи вкладалися у війну переважно фунтом, а нижчі — працею.

Крім іншого, збільшення податків та залучення заощаджень дозволяло вберегти фінансове становище Великобританії від повного колапсу. Щоб було зрозуміліше, поглянемо на структуру нинішніх доходів українського бюджету. Вони поділяються на три приблизно рівні частини:

• Податки, що збираються
• Запозичення (переважно зовнішні)
• Сеньораж (дохід, що отримується від емісії грошей)

Очевидно, що захоплення уряду на пару з НБУ “друкуванням” гривні відбувається не від хорошого життя і вимушений захід. І закономірно призводить ні до чого іншого, як інфляції. Чіткий зв’язок між обсягом грошової маси в обігу та зміною цін вже півстоліття ні для кого секретом не є. Антагоніст вищезгаданого Кейнса Мілтон Фрідман чітко заявляв, що «інфляція має монетарні причини»: виникає у разі, коли темпи зростання кількості грошей перевищують темпи зростання економіки.

А в нашому випадку економіка не просто не зростає, а на очах стискується. При цьому в населення, як і раніше, «кидають» тонни гривні. Навіть дивно, що за нинішніх темпів емісії курс долара ще не перетнув позначки 50 гривень.

Подобається чи ні, але з економічного погляду маємо два шляхи. Або ми зірвемося в гіперінфляцію а-ля початку 90-х (коли за 44 місяці ціни зросли на 1864714%) або зуміємо втримати її на більш-менш прийнятному рівні. Відразу зазначимо, що гіперінфляція — серйозний чинник нестабільності держави в умовах війни і цілком здатна перетворитися на другий фронт ворога в нашому власному тилу.

Тут можна згадати досвід США у Другій світовій війні, які змогли обмежити сеньйораж 7% доходів бюджету. Решта фінансувалося за рахунок податків і запозичень. Ось кілька прикладів того часу.

За 5 років 85 млн американців (загалом населення Штатів на той момент налічувало 140 млн) придбали держоблігацій на 185 млрд доларів. Тобто на одного американця припадало понад 2 тис. доларів свіжовипущеного боргу (понад 24 тис. доларів на нинішні гроші).

Це стало можливим за рахунок автоматичного спрямування частини зарплати на військові облігації. Наприклад, більш ніж 95% робітників General Motors саме так стали кредиторами американського уряду.

Між 1943 та 1945 роками діяла заборона на купівлю власних авто, щоб форсувати зростання заощаджень населення. Порівняйте з нинішніми нашими стражданнями щодо скасування безмитного ввезення Bentley Bentayga та Mercedes G-Class.

Цілком очікувано Ви скажіть, що українське суспільство завдяки донатам та волонтерам і так сьогодні фінансує армію. Але погляньмо на конкретний приклад. Найбільша приватна компанія країни “Метінвест” Ріната Ахметова усі вуха продзижчала про те, як вона потужно допомагає ЗСУ. Насправді виявляється, що за 5 місяців війни вона допомогла армії на суму менше 1% торішнього чистого прибутку.

І навряд чи «Метінвест» тут єдине козлище. Швидше виняток, що формує правило. Отже, без підняття податків та насильницької підписки на військові облігації нам не обійтися. Якщо, звісно, ​​ми хочемо перемогти.

Використані матеріали лекції Юрія Городчниченка у рамках KSE summer school in Memory and Conflict studies

Щоб не пропустити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Comments

Новости