Ракетні обстріли зробили те, чого не змогли 13 років лобіювання та кілометри листів: історичний центр Одеси, спланований Францем де Воланте, було внесено до списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою зникнення. Дійсно, зараз загроза велика й очевидна. Тож таке рішення – не приємний сюрприз, а закономірний крок. Але не можна сказати, що історична будівля всі попередні роки була в цілковитій безпеці: вона встигла зазнати нищівних ударів від перебудов і добудов, відсутності своєчасної реставрації (досить дороге задоволення) тощо. Чи дозволить новий стан відновитися від них і запобігати новим?
Важливе значення для Одеси має включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На мою думку, більшість наслідків цього рішення позитивні. Але водночас міська та державна влада взяли на себе важливий і безумовний обов’язок: підтримати ті мікрорайони, які потрапили до «охоронної зони», щоб вони відповідали статусу культурної спадщини.
Таким чином Україна довела, що портове місто Одеса є унікальним культурним явищем – центром самобутньої багатонаціональної спільноти. Але будь-яке порушення може мати фатальні наслідки. Одна нова багатоповерхівка в історичному центрі, одне самовільне знесення – і ми з того, з чого почали. Прецедентів достатньо. Останнє значне вилучення об’єкта зі списку ЮНЕСКО відбулося у 2021 році: англійське місто Ліверпуль втратило статус заповідника. Причиною став багатомільярдний інфраструктурний проект.
Будучи містом моряків і торговців, Ліверпуль був включений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 2004 році, а вже в 2012 році опинився в статусі Всесвітньої спадщини під загрозою через запропоновану реконструкцію портових частин міста. .
Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО вирішив, що ці будівлі завдали шкоди автентичності та цілісності об’єкта. Це знак і для Одеси, порт якої увійшов у зону безпеки. Тому перед початком роботи необхідно врахувати всі обмеження.
Одесі може знадобитися лише кілька «негармонійних» будівель, щоб наслідки були болючішими. До речі, мова йде не тільки про заборонені зміни, а й про необхідні.
Однак є багато того, що потрібно видалити, щоб відповідати новому статусу.
Багаторічна корупція, судові тягани за приватну власність та байдужість мешканців міста призвели до того, що фасади прибуткових будинків ХІХ століття «прикрашають» балкони з білого ґонту, а зовнішні прибудови оздоблені сумнівною вагонкою з будівельного супермаркету.
Деякі будівлі «загадковим чином» зникають, поступаючись місцем торговим чи бізнес-центрам. А комітет ЮНЕСКО, на свою офіційну думку, чітко вимагає максимально послідовного дотримання історичного вигляду будівель на означеній території.
Важливо також зазначити, що рішення ЮНЕСКО було успішно пролобійовано проти агресії Російської Федерації. Згідно з номінаційним досьє, Одеса відповідає двом із семи можливих критеріїв культурної спадщини світового значення. Однією з них є мультикультуралізм. Інша – збереження оригінального плану забудови XVIII ст. Комітет всесвітньої спадщини з нами погодився, але десятки кварталів довелося вилучити з номінаційного досьє та включити до «буферної зони» між культурно цінною територією та міською забудовою. І попереду ще багато роботи, щоб цей кеш відповідав своєму стану.
Що буде далі і що не буде
Що саме цей статус дає нашому місту, переказувати немає сенсу, адже ми туди їдемо більше десяти років. А рік тотальної війни повністю змінив пріоритети.
Тому лише найголовніше: те, що центр Одеси включено до списку всесвітньої спадщини, хоч і не захищає місто від ракетного удару, але все ж важливо.
Міністр культури України Олександр Ткаченко вже встиг назвати статус всесвітньої спадщини «своєрідним щитом безпеки над Одесою». І додав, що «велике завдання врятувати місто від забудовників і знищення».
Згідно з положеннями Конвенції про всесвітню спадщину, 194 держави-учасниці, включаючи Росію, зобов’язуються не вживати будь-яких навмисних дій, які можуть прямо або опосередковано завдати шкоди об’єкту всесвітньої спадщини, і надавати допомогу в його охороні.
Згідно з офіційним звітом ЮНЕСКО, внесення до списку Всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, дає йому доступ до посиленої технічної та фінансової міжнародної допомоги, яку Україна може запросити для забезпечення захисту об’єкта та допомоги в його відновленні, якщо це необхідно.
Тож на відміну від ізраїльського «Залізного купола», охорона ЮНЕСКО — це скоріше паперовий купол. Принцип його роботи базується на суто європейському менталітеті: якщо ти вже розбив вікно, то треба заплатити за нове скло. Але неправда, що зрештою пошкоджену 150-річну будівлю з унікальною архітектурою чи оздобленням вдасться відновити за кошти агресора.
Саме ЮНЕСКО в Одесі наразі виділила невеликі кошти на відновлення пошкоджень Одеського художнього музею та Музею сучасного мистецтва, а також надала обладнання для оцифрування 1000 творів мистецтва та колекції документів Державного архіву. та Фонди охорони творів мистецтва в дикій природі. Тобто ще раз підкреслю, що мова зараз йде про невеликі кошти.
Загалом ЮНЕСКО підтвердила пошкодження 238 об’єктів у випуску від 8 лютого, але на сьогодні жодному об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО не було завдано шкоди.
Як працюватиме новий статус?
Першим кроком керівництва міста щодо закріплення нового статуту має стати підготовка до прийняття моніторингової місії, яка оцінить обсяги необхідної роботи.
Можна припустити, що він буде дуже значним. Але ЮНЕСКО, хоч і є авторитетною організацією, не має права визначати, як саме розвиватиметься об’єкт, включений до списку спадщини. Усі подальші рішення щодо реставрації, нового будівництва чи реконструкції, а також відповідні нормативні акти є передусім відповідальністю державних та місцевих органів влади. Як це визначається та регулюється законодавством України. Хоча всі зміни мають бути погоджені з Комітетом всесвітньої спадщини, у збереженні відповідного статусу має бути зацікавлена влада та суспільство. І це найбільший виклик, адже всі роботи на пам’ятках культурної спадщини контролюються центральними органами влади (Мінкультури, ДІАМ тощо). У керівництва міста також є вагомі важелі – просторовий план, територіально-містобудівні умови та обмеження.
Зазначу, що надалі дозвільну документацію на всі об’єкти, введені в експлуатацію міськадміністрації, здійснюватиме ДІАМ згідно з підтриманим Верховною Радою законопроектом №5655 (Державна інспекція архітектури та просторового планування. – «ГОРДОН»). Тож, так чи інакше, результат для збереження культурної спадщини залежить від злагодженої роботи ОДА та міста.
Чи зможемо ми всі відкинути все, крім інтересів Старої Одеси, і створити план розвитку, який відповідатиме вимогам ЮНЕСКО?
Неконтрольована забудова історичного центру Одеси тепер буде ще більш руйнівною для міста, адже весь район набув статусу домінанти. А контроль з боку профільних органів має бути особливо ретельним. Нове будівництво чи будь-які зміни пам’яток вважатимуться добровільним знищенням. Швидше за все, буде створено окремий орган, частково відповідальний перед міжнародною спільнотою за управління заповідною територією. Крім того, необхідно задокументувати захисну зону.
Тому включення історичного центру Одеси до Списку всесвітньої спадщини дійсно здатне захистити хоча б частину міста. Не лише від російських бомб і ракет, а й від хаосу контролю за будівлями. Необхідність попереднього погодження з ЮНЕСКО будь-якого будівництва, перепланування інфраструктури чи зміни охоронних і буферних зон посилить відповідальність власників.
Проте на шляху збереження історичного ареалу є важлива перешкода, про яку вказує саме визначення об’єктів, які претендують на захист ЮНЕСКО, – номінована власність. Кожен торговий центр зі скляним фасадом чи будинок з «ремонтом» комусь належить. Це означає, що для приведення їх у потрібний стан необхідно витратити додатковий час і кошти на судові процеси. Що залишать громадяни своїм нащадкам і світові в культурну спадщину – унікальні архітектурно-історичні пам’ятки чи пластикові балкони – покаже час.
Джерело: «ГОРДОН»
Блог відображає лише точку зору автора. Редакція не несе відповідальності за зміст і достовірність матеріалів цього розділу.
Спорт4 года ago
Спорт3 года ago