Російсько-українська війна підтверджує, що демократія сприяє боєздатності армії

У тоталітарних режимів війська, зазвичай, неповороткі.

Нарощування вогневої могутності та зневага до життя мирних жителів допомагають Росії поступово завойовувати територію України. Але якщо розглянути модель «брат за брата», в якій солдати допомагають один одному та «підставляють плече», українські сили виявляються ефективнішими. Частково їхня перевага зводиться до принципу, який західні армії називають “mission command” (командна робота). Що і чому допомагає Україні стримувати російські сили, що чисельно перевершують, пояснює The Economist, передає ZN.ua.

«Командна робота» — це стиль військового управління, який надає більше повноважень при виконанні завдань рядовим солдатам, каже Тайлер Загурскі з Корпусу морської піхоти США. Командири оприлюднять свої наміри – принципи та цілі місії – і делегують відповідальність за їх виконання молодшим офіцерам, дозволяючи їм виявляти власну ініціативу та розсудливість. Це прискорює прийняття рішень та дозволяє арміям гнучко реагувати і навіть дивувати ворогів, які можуть очікувати від них дій «за підручником». Поки війська дотримуються задуму командувача, сили, які керують місією, можуть бути креативними, змінюючи тактику і використовуючи можливості, що виникають. Культурні основи такої тактики включають довіру, індивідуалізм, новаторство та підприємницький дух — якості, які часто асоціюються з ліберальною демократією.

Робота західних інструкторів в Україні допомогла прищепити «rомандну роботу» в українській армії, яка, як і російська, виникла зі старих радянських військових сил. Особливо на початку боїв під Києвом українські солдати часто розбивалися на невеликі групи, які вправно влаштовували засідки на незграбні російські колони, використовуючи легку протитанкову та зенітну зброю, надану Заходом. Допомогло те, що українців було добре натреновано для ближнього бою, де особливо важлива особиста ініціатива. Це змусило Росію вийти з-під Києва та перегрупуватися навколо Донбасу, регіону на сході, де РФ використала шквал інтенсивного артилерійського вогню, щоб просуватися вперед.

Авторитарні режими, такі як російський, пригнічують особисту ініціативу і часто не бажають надавати військам свободи дій щодо виконання завдань. Диктатори, як правило, надають перевагу лояльності над компетентністю. А обмеження свободи слова притуплює креативність. Стівен Веббер з RAND Corporation, американського аналітичного центру, стверджує, що суворо підпорядкована Комуністичній партії Народно-визвольна армія Китаю використовує концепцію «жорсткого контролю та управління».

Але деякі недемократичні режими ухвалили філософію «Командної роботи». Адольф Гітлер вважав Auftragstaktik, термін загалом аналогічний «Командній роботі», як основу бліцкригу — тактики використання швидких, цілеспрямованих атак мобільними силами для швидкого просування та виведення супротивника з рівноваги, яку Німеччина застосовувала з великим успіхом у перші роки Другої світової війни. Польова допомога для німецьких солдатів 1933 року вихваляла можливість «брати на себе відповідальність». Замість чекати наказів згори, солдати повинні діяти «самостійно і рішуче». Поразка Німеччини — а останнім часом і невдачі Америки у В’єтнамі, Іраку та Афганістані ясно показують, що «командна робота» сама по собі недостатня для перемоги у війнах.

Концепція розвиватиметься з сучасними технологіями зв’язку та спостереження. З одного боку, це полегшить солдатам передову можливість отримувати розвідувальну інформацію, що дозволяє їм приймати рішення. З іншого боку, це може дозволити командирам, які дуже далеко від місця бойових дій, керувати на мікрорівні. «У цьому є спокуса, — нарікає Ейтан Шамір з ізраїльського університету Бар Ілан, коли начальство дзвонитиме і говоритиме: «Йди праворуч, ліворуч». Американські солдати називають таке втручання «9000-мильною викруткою».

Щоб не пропустити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.