Connect with us

Политика

МЗС прокоментувало заяву Держдепу про вихід з Договору з відкритого неба — Украинские новости


Законопроект про ЗМІ відправили на доопрацювання. Цьому передували численні гарячі дискусії фахівців. Що було не так?

Нещодавно парламентарії відправили на доопрацювання обидва варіанти законопроекту про ЗМІ — документ, який повинен врегулювати розповсюдження масової інформації. Ще в кінці 2019 року у Верховній Раді був зареєстрований проект закону №2693 — авторства групи депутатів (переважно фракції «Слуга народу») на чолі з Олександром Ткаченком. Незабаром з’явився альтернативний — Миколи Княжицького та групи депутатів фракції «Європейська солідарність» — №2693-1. З тих пір медіаексперти та правозахисники висловили чимало зауважень до обох проектів. Зокрема, юридичне управління ВР знайшло купу концептуальних недоліків, виклад яких зайняло 12 сторінок.

«Прилетіла» критика і з боку західних партнерів. Міжнародний експерт з питань свободи слова та регулювання медіа, колишній радник представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Джоан Барата звернув увагу на «розпливчасті або не повністю адаптовані до міжнародних стандартів» визначення, через які може виникнути серйозна плутанина (докладніше — тут). Українські ж експерти в основному ламали списи навколо ключової норми: що вважати чи не вважати мовою ворожнечі в країні, яка і так постраждала від роздутою російськими пропагандистами ворожнечі в ході гібридної війни.

МЗС прокоментувало заяву Держдепу про вихід з Договору з відкритого неба — Украинские новости

Тому Укрінформ вирішив нагадати про суть претензій до документа і з’ясувати, як його вдосконалити.

ЯК БУДУТЬ ЖИТИ ДАЛІ МЕДІА В УКРАЇНІ

Законопроект повинен визначити правові основи діяльності ЗМІ, а також державного управління, регулювання та нагляду у цій сфері, яку продовжить здійснювати Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

По перше. Ще раз підкреслено, що цензура в сфері медіа в Україні забороняється. У той же час проект не уточнює, про яку саме цензурі йдеться — державної або з боку власників ЗМІ, і не згадується про покарання потенційному цензора.

Також не допускається незаконне втручання в діяльність ЗМІ з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, політичних партій і т.д. Але якщо посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв’ю, то має право вимагати попередньо узгодити повідомлення, які поширюються медіа.

По-друге. У проекті пояснюють, як буде відбуватися ліцензування і реєстрація ЗМІ.

Ліцензуванню підлягатимуть тільки FM-радіо і Т2 — суб’єкти мовлення, що використовують радіочастотний ресурс. У свою чергу, обов’язковою реєстрація буде для друкованих медіа, провайдерів телебачення і радіо, а також нерезидентів, які надають користувачам на території України доступ до Медіасервіс на платних умовах. Згідно із законопроектом, онлайн-медіа і платформи загального доступу до інформації будуть приймати рішення про реєстрацію самостійно.

По-третє. Журналістам заборонять поширювати таку інформацію:

  • заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, розв’язування або ведення агресивної війни, порушення територіальної цілісності України;
  • виправдання або пропаганда дій, спрямованих на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу України;
  • розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі;
  • дискримінація окремих осіб і їх груп на основі етнічного походження, громадянства, раси, релігії і вірувань, віку, статі, фізичних вад, стану здоров’я, сексуальної орієнтації;
  • пропаганда чи заклики до тероризму, виправдання таких дій;
  • порнографічні матеріали, заохочення сексуальної експлуатації та насильства над дітьми;
  • заперечення чи виправдання злочинів комуністичного режиму СРСР і нацистського режиму в Німеччині;
  • створення позитивного образу осіб, які займали керівні посади в радянській Компартії, співробітників КДБ і тих, хто переслідував учасників боротьби за незалежність України в XX столітті.

Окремий розділ проекту присвячений обмеженням, які пов’язані з збройною агресією Росії проти України. У зв’язку з анексією Криму і військовими діями на Донбасі в ЗМІ заборонені:

  • матеріали, які популяризують або пропагують російські державні органи, їх посадових осіб, а також осіб і організації, які контролюються РФ. Зокрема, їх заяви з виправданням збройної агресії або анексії території України;
  • неправдиві матеріали щодо збройної агресії і дій держави-агресора в Криму і на Донбасі;
  • програми та матеріали (крім інформаційних і інформаційно-аналітичних), серед учасників яких є особи з переліку створюють загрозу медіапросторі України;
  • позитивне висвітлення діяльності російських органів влади. Інформація про їх діяльність повинна подаватися при дотриманні принципів об’єктивності та збалансованості, визначення яких в проекті немає.

По-четверте. У документі йдеться про те, що власником медіа в Україні не можуть бути:

  • громадяни РФ;
  • юридична особа, де корпоративними правами володіє громадянин або резидент РФ;
  • юридична особа, яка отримує фінансування від фізичних осіб — громадян РФ, або юридичних осіб, зареєстрованих в РФ.

За порушення будуть суворо карати. Накладати штрафи від 5% до 25% розміру ліцензійного збору або до 75 розмірів мінімальної заробітної плати (354,2 тис. Грн). Для інтернет-ЗМІ — це тимчасове блокування або заборона на території України. Найжорсткіші санкції — а це заборона поширення медіа на території України — накладатимуться лише за рішенням суду.

Алі Сафаранов
Алі Сафаров

Ми запитали у медіа-експертів, ніж альтернативний проект відрізняється від основного. Відповідь була короткою: нічим принциповим. «Різниця в порядку призначення Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення та повноважень цього органу. Однак ці зміни не вирішують інших проблемних положень законопроекту. В цілому ж він повторює текст законопроекту Ткаченко, а отже — має ті ж недоліки (які саме — мова піде нижче. — Авт.) », — говорить юрист« Інституту масової інформації » Алі Сафаров.

«Ключові відмінності — це позиція по реєстрації іноземних медіа. В альтернативному, наприклад, пропонувалося цього не робити », — розповідає юрист і представник ГО« Лабораторія цифрової безпеки » Максим Дворовий.

Олег Горецький
Олег Горецький

«У проекті Княжицького дається більш повне визначення поняття« онлайн-медіа », а також — додані вимоги до забезпечення прозорості фінансування ЗМІ, пропонуються механізми розкриття джерел фінансування. Тобто, поки ЗМІ не розкриє структуру власності — не зможе отримати ліцензію на свою діяльність або продовжити наявну », — зазначає керуючий партнер юрфірми« Горецький і партнери » Олег Горецький.

За що критикувати?

Документ неодноразово піддавався шквалу критики. У коментарі УКРІНФОРМу юрист «Інституту масової інформації» Алі Сафаров розповів, що крім невдалої термінології, яка розмиває поняття медіа та складових інформаційного процесу, і може створити правову плутанину (зокрема, під поняття «медіа» можуть потрапляти соцмережі, разові друковані видання тощо), текст законопроекту містить безліч інших неточностей. «По-перше, це дуже широка сфера дії закону. Фактично пропонується регулювати не тільки медіа, а й будь-який обмін інформацією. По-друге, не дуже чіткий порядок реєстрації медіа. Зокрема це стосується онлайн-медіа — законопроект не містить чіткого визначення, які саме онлайн-медіа повинні реєструватися, а які — ні, — стверджує Сафаров, — І, по-третє, призначення членів перевірочного органу — Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення , і контрольні функції цього органу, зокрема по онлайн-медіа та друкованих засобів масової інформації. Також є багато питань до структурованості норм законопроекту, юридичній техніці і т. П. ».

«Критика пов’язана з хамським ставленням до громадянського суспільства при написанні законопроекту. Адже спочатку документ зареєстрували, а вже потім — запропонували на обговорення », — скаржиться член правління Інтернет-асоціації України Андрій Соломаха. За його словами, закон про медіа плучілось сумішшю різних законів, які просто об’єднали в один. І це не погано, але … «Збережено, наприклад, гірші статті про видачу ліцензій на підставі так званих« конкурсів краси ». Тобто, коли ліцензію отримували створені під конкурс компанії з невідомими власниками. Чи не введена європейська норма про аукціони. Про ліцензування провайдерів — дослівно переписані норми чинного Закону під назвою «реєстрація», — каже Соломаха.

Андрій Соломаха
Андрій Соломаха

Основні зауваження юриста Олега Горецького стосуються повноважень Нацради і регулювання онлайн-медіа. «Сьогодні відсутні механізми регулювання висловлювань в соціальних мережах. На практиці за такі висловлювання вкрай складно залучити осіб до відповідальності та зобов’язати спростувати інформацію. Все це — наслідок застарілого законодавства в сфері медіа », — зазначає юрист.

Доповнює колег директор ГО «Детектор медіа» Галина Петренко. По-перше, каже вона, законопроект мав намір регулювати всі інтернет-медіа, включаючи блогерів. Регулювати блогерів мав би Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, половина членів якого де-юре призначається парламентом, половина — президентом, але … «Де-факто в нинішніх умовах монобольшінства 100% складу регулятора призначає президент, і назвати цей орган незалежним , на жаль, не можна. Крім того, блогерів дуже багато, просто безліч, і промоніторити весь їх контент Нацрада не зможе. Отже, виникає ризик вибіркового регулювання та покарання », — підкреслює Петренко.

Галина Петренко
Галина Петренко

Другий важливий момент в законопроекті — сорегулюваніе. «Оскільки законопроект запропонував поширити дію регулювання на всі інтернет-медіа, то справедливо вважати як мінімум всі інтернет-видання (такі як« Лівий берег »,« Ліга »,« Українська правда »та інші) частиною індустрії, гідною увійти в орган спільного регулювання нарівні з медіагрупи (як максимум, з букви закону випливає, що таке право мають і всі блогери, але на практиці навряд чи багато хто з них захочуть для цього зареєструватися), — підкреслює вона. — Але в законопроекті норма про створення органу сорегулюванія виписана так, що всі медіа за винятком сьогоднішніх ліцензіатів Нацради (тобто телеканалів, радіостанцій і провайдерів) не зможуть приєднатися до нього. Створюється ризик поділу ринку на дві частини, одна з яких буде регулюватися з якоїсь привілейованої процедурі ».

Третій важливий моментом — рішення законодавців почати регулювати іноземні ОТТ-платформи (Netflix, Megogo і інші сервіси відеотранслірованія) і соціальні мережі. І в цьому питанні, за словами Петренка, норми законопроекту «Про ЗМІ» потрібно розглядати в комплексі з законопроектом «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на додану вартість …» (№2634), який пропонує обкладати їх 20% ПДВ. «Основна проблема в тому, що ці норми законопроекту« Про ЗМІ »зараз виписані так, що поширюються абсолютно на все іноземні ЗМІ: не тільки Netflix або Facebook, але і New York Times, і яке-небудь видання з Південно-Африканської Республіки. Навряд чи вони будуть реєструватися в Україні, щоб українські користувачі отримали право купити їх підписку. Отже, створюється ризик блокування доступу українських користувачів до джерел інформації з-за кордону і усуглубленія піратства », — стверджує директор« Детектор медіа ». І додає, що, розділ законопроекту про мовлення громад виписаний так, що є ризик перекреслити попередні зусилля по роздержавленню комунальних ЗМІ на місцевому рівні, виведенню їх з-під впливу локальних політиків.

САМЕ ПРАВИЛЬНЕ — синхронізувати з ЄВРОПОЮ

Щоб документ викликав менше питань, за словами Андрія Соломахи, Потрібно пройти прозору процедуру обговорення з індустрією і відкрито назвати тих людей, які приймають рішення, що включати в законопроект, а що ні. А також обгрунтування цих рішень. «Знову працює« таємнича робоча група ». Що ж, доведеться «тренувати» законотворців, поки вони не почнуть працювати за європейськими стандартами нормотворчості », — каже Соломаха.

«Треба синхронізуватися в регулюванні інтернет-медіа з кращими практиками Ради Європи, оскільки це сфера, в якій в усьому демократичному світі рішення ще тільки напрацьовуються», — зазначає Галина Петренко. Крім того, забезпечити незалежність регулятора від президента і парламенту. Як мінімум, прописати більш високі вимоги до членів Нацради, ніж ті, які зараз пропонує законопроект, підкреслює вона. «Також конкретизувати норми про сорегулірованіі: передбачити достатньо часу на реєстрацію всіх охочих увійти до складу робочої групи зі створення органу сорегуляціі і унеможливити блокування членства в цьому органі всіх, хто захоче приєднатися пізніше, — наприклад, за допомогою високих членських внесків або інших обмежень в статуті, — говорить Петренко. — Ну, і подбати про незалежність від держави, чиновників і політиків суб’єктів мовлення громад — зокрема, посилити механізми забезпечення незалежності редакційних колективів від менеджменту і власників. Ця вимога про незалежність справедливо не тільки для мовників громад, а й для всіх ЗМІ, діяльність яких має намір регулювати законопроект.

В свою чергу Олег Горецький зазначив, що Закон повинен встановити європейські стандарти в українському медіа-середовищі. «Положення закону повинні повністю створити умови протидії корупції та монополізації інформаційного простору, посилити відповідальність суб’єктів господарювання за порушення законодавства у сфері медіа», — резюмував Горецький.

Мирослав Лісковіч. Київ

Comments

Новости