Connect with us

Коррупция

Олігарх Ахметов помічений у пособництві окупантам при крадіжці українського зерна

У мародерських схемах задіяно зерновий термінал «шановного».

Коли Генпрокуратура України звертається до Туреччини з проханням допомогти у розслідуванні діяльності трьох суден під російським прапором, які перевозять викрадене з окупованої території зерно, непогано було б Ірині Венедиктовій спочатку виконати свою “домашню роботу”, пише Укррудпром.

У листі від 13 червня Генеральна прокуратура України попросила міністерство юстиції Туреччини провести розслідування та надати докази щодо трьох суден, які, як вона підозрює, були причетні до перевезення зерна, ймовірно викраденого з нещодавно окупованих українських територій, таких як Херсон. Варто сказати, що Кирило Стремоусов, заступник голови окупаційної російської адміністрації в Херсоні, відверто заявляє, що зерно з регіону справді прямує до Криму.

У листі української генпрокуратури, з яким ознайомилося агентство Reuters, йдеться, що судна вирушали з головного зернового терміналу Криму в Севастополі у квітні та травні, і зажадали від Анкари отримати документацію про їхній вантаж та прибуття до турецьких портів. Росія анексувала Крим у 2014 році.

Всі три великі суховантажні машини — «Михайло Ненашев», «Матрос Позинич» і «Матрос Кішка» — належать дочірній компанії російської державної компанії «Об’єднана суднобудівна корпорація», що знаходиться під санкціями Заходу, згідно з судноплавною базою даних Equasis.

Reuters не вдалося встановити ні походження, ні кінцевий пункт призначення зерна на кораблях, названих Києвом у листі.

Тут судимось, тут – не судимось, а тут – зерно перевантажуємо

Натомість достеменно відомо, де вкрадене зерно було завантажено на ці судна. Це той самий чомусь неназваний Reuters «головний зерновий термінал Криму в Севастополі» — севастопольська «Авліта». У грудні 2006 року найбагатший громадянин України Рінат Ахметов купив у ліванського бізнесмена Рафіка Дау цей глибоководний вантажний термінал у Севастопольській бухті, яка ніколи не замерзає і захищена від штормів.

Спочатку Ахметов намагався побудувати тут вугільний термінал, але натрапив на відчайдушний опір місцевих жителів. Тому в результаті «Авліті» довелося спеціалізуватися на інших видах вантажів, насамперед — зерні.

З анексією Криму та Севастополя обсяги перевалки вантажів у порту Ахметова скоротилися. Але найголовніше – його не “націоналізували”.

За даними Центру журналістських розслідувань, наприкінці 2014 року «Авліта» перереєструвала свою юридичну адресу із Севастополя до Києва, головний офіс компанії формально розташований за адресою Велика Васильківська, 77а. А всі активи компанії у Севастополі (з офісом за адресою вул. Приморська, будинок 2) були оформлені у вигляді Севастопольської філії ПрАТ “СК “Авліта”. Повідомлення про це на сайті компанії з’явилося лише у лютому 2015 року вже з формулюванням «відповідно до законодавства РФ».

Філія української “Авліти” у Севастополі, виходячи з даних сайту податкової служби Росії, була зареєстрована 10 березня 2015 року.

До літа 2015 року в російській юрисдикції з’явилися компанії ТОВ «Авал» та ТОВ «Ремкор» з директором Юрієм Фуртатовим. Ця ж людина очолювала і українську “Авліту” з 2012 року. Засновниками обох компаній вважалося московське ТОВ «Арт-трейд» з директором та засновником росіянкою Іриною Корякіною з Волгограда. Вона була засновником української “Авліти”. Юристи “Авліти”, подаючи документи до суду, називали київську адресу компанії юридичною, а севастопольську – поштовою.

За даними Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, у червні 2016 року змінився кінцевий власник «Авліти». Замість кіпрського PORTINVEST LIMITED власником компанії став той самий російський «Авал». Таким чином, формальний зв’язок між “Портінвестом” Ахметова та його кримськими портовими активами був розірваний до середини 2016 року.

Центральний апарат Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку України виявив у 2016 році, що “Авліта” не розкрила інформацію про свою діяльність за попередній рік, та після попередження оштрафував компанію аж на 1 тис. гривень.

Зрештою, у Ахметова через непотрібність вирішили позбутися української “Стивідорної компанії “Авліта”. Вона була ліквідована у 2020 році, опинившись після серії перереєстрацій у Харкові під назвою ПрАТ “Агрологік”.

Всі ці роки інформаційні запити ЗМІ до ахметівського “Портінвесту” та СКМ залишаються без відповіді. Очевидно, «Авліта», як і раніше, залишається під контролем Ахметова. Адже вже згадана вище Ірина Корякіна з Волгограда є партнером Ігоря Крутого, коханого композитора та кума Ріната Ахметова, просто фронтуючи у севастопольському порту інтереси Шановного.

Сепаратистська діяльність Ахметова особливо розчулює на тлі позову, який Шановний наприкінці червня відправив до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) через військову агресію Росії проти України. “Зло не може залишатися безкарним. Злочини Росії проти України та кожного українця — кричущі. Винні мають понести покарання. Мною — за допомогою найкращих українських та американських юристів — подано скаргу до Європейського суду з прав людини щодо відшкодування збитків. Цей позов — одна з перших міжнародних юридичних дій проти Росії, мета якої — зупинити злочинну діяльність російського агресора, знищення української економіки та розкрадання українських активів», — заявив Рінат Ахметов.

І додав: “Робування українських експортних товарів — у тому числі зерна та сталі — вже призвело до зростання цін на ці товари та збільшення у світі кількості людей, які помирають від голоду. Це варварство має бути зупинено, а Росія має сплатити сповна. Вірю у справедливість і борюся за неї”.

Даримо Bayraktar героїчному народу України замість краденого зерна.

Крім Ахметова в цій схемі «рильце в гармату» і у Туреччини. Незважаючи на твердження її влади, що країна не купує в Росії українське зерно з окупованих територій, Схеми (проект американського Радіо Свобода) наводять докази зворотного. Російські окупанти вимикають радари на судах, якими вивозять українське зерно з Криму в турецькі порти, але цей систематичний процес регулярно потрапляє на знімки з супутника.

«Схеми» публікують супровідні документи на зерно, яке великими партіями імпортує Туреччина — походження товару у них зазначено як «Крим, Росія». Зерно, як уже писалося вище, вантажиться у порту “Авліта” (Севастополь), куди його звозять із тимчасово окупованих територій, зокрема Херсонської та Запорізької областей.

При вході до кримського порту Ріната Ахметова балкери вимикають радари, тому їх неможливо відстежити через системи моніторингу суден, такі як Marine Traffic або Equasis. Але їм не вдається «сховатись» від супутника, який з космосу фіксує перебування та навантаження суден в «Авліті».

Один із таких судів — уже згадуваний “Михайло Ненашев” під російським прапором. Існують докази трьох його рейсів із порту до Криму до портів Туреччини. 15 квітня супутник Planet Labs зафіксував цей балкер біля «Авліти». Через виключені протягом трьох днів радари, судно залишалося “непомітним” для системи офіційного моніторингу судів Marine Traffic. У той же час, цей сервіс зафіксував, що до заходу до кримського порту воно було «в баласті» — тобто порожнім. А потім уже завантаженим. 22 квітня «Михайло Ненашев» став у турецький порт Деріндж. Через чотири дні система зафіксувала, що балкер розвантажився.

Ще один рейс до Туреччини «Ненашев» виконав у травні. 25 травня супутник Planet Labs показав його біля «Авліти». 26 травня балкер вийшов у море і ввімкнув радари, ставши «помітним» для моніторингу Marine Traffic. Той самий сервіс зафіксував вантаж на борту. 30 травня «Ненашев» дістався турецького порту Іскендерун.

За тиждень балкер повторив свій шлях, вийшовши з Туреччини порожнім. Зайшов у акваторію Чорного моря і взяв курс нібито на якірну стоянку «Кавказ» у Керченській протоці, вимкнувши радари. Але 14 червня супутник зафіксував його у «Авліти». Того дня його трюми були порожніми, а наступні — завантажені зерном.

18 червня балкер “Ненашев” з’явився на радарах у районі Керченської протоки та взяв курс на Туреччину. 25 червня пришвартувався до причалів приватного порту MMK Metalurji неподалік Іскендеруна, де його зафіксував журналіст Осман Пашаєв.

Спочивай зі світом

На нашу думку, в описаному Reuters та “Схемами” анамнезі крадіжки українського зерна Росією Ахметов та Туреччина зустрілися цілком закономірно. Це не просто випадкові елементи чергового «гребаного ланцюга». Засновник Партії мусульман України вже понад 20 років розвиває вшир і навколішки свої контакти з впливовими єдиновірцями з півдня.

Апофеозом їх є подарована Рінатом посольству Туреччини територія колишнього Деміївського пивзаводу практично у центрі Києва для будівництва культурно-освітнього центру з мечеттю на чолі. Враховуючи, що такі проекти самі себе не фінансують, з усього вищеописаного очевидно, що майбутня мечеть буде спочивати на кістках фермерів Півдня України. Unequivocally.

Щоб не пропустити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Comments

Новости